Проєкт “Критика нечистого розуму”

Ф.Гойя “Сон розуму породжує чудовиськ”

Вітаю на навігаційній сторінці проєкту “Критика нечистого розуму”! Даний проєкт присвячений розгляду різних аспектів псевдонауки й окультних вірувань. Хоча загалом вони аналізуватимуться з точки зору скептичного підходу, однак поняття “критика” означає не лише вказівку на недоліки, а й різносторонній розбір, аналіз і оцінку. Тож я намагатимуся поєднувати обидва ці значення. Звісно, окультизм і псевдонаука – це улюблена царина всіляких шарлатанів, які обдурюють легковірну публіку. Та було б помилкою зводити віру в паранормальне лише до проявів марновірства чи невігластва. Якими б чудернацькими не видавалися ті чи інші окультні вірування, загалом тяга до паранормального не зникла під тиском прогресу, а як була, так і далі залишається частиною культури. Попри значний поступ науки й масове поширення освіти, в сучасному суспільстві й далі процвітають різноманітні езотеричні вчення, циркулюють дивовижні теорії змови, не бракує покупців всіляких сумнівних чудо-препаратів. Це вимагає ширшого підходу до паранормального – щоб зрозуміти, що стоїть за цими віруваннями, недостатньо лише показати їх хибність, потрібно ще й з’ясувати, які функції вони виконують, до яких потреб апелюють, чому вони приваблюють багатьох людей.

Тож я ставлю за мету в науково-популярній формі висвітлити різноманітні феномени, що привертають увагу сучасних любителів окультизму. Ми побачимо, що багато паранормальних явищ мають цілком нормальне пояснення. Також розглянемо історичні й фольклорні корені магічних уявлень. Звернемося й до основних прийомів, застосовуваних псевдонауковцями, які подають свої сумнівні чи навіть небезпечні практики під маскою наукового авторитету. Та особлива увага відводитиметься психологічним чинникам, адже саме вони нерідко дозволяють пролити світло на те, чому розумні люди іноді дотримуються явно нерозумних поглядів.

Нижче наводиться перелік всіх публікацій; він регулярно оновлюватиметься з появою нових записів

Загальний перелік міні-лекцій онлайн-курсу “Логіка, аргументація, критичне мислення”

Нижче подано повний перелік міні-лекцій з усіх трьох розділів курсу, до кожної лекції в дужках наводиться анотація.

Онлайн курс “Логіка, аргументація, критичне мислення”

Запрошую на онлайн-курс «Логіка, аргументація, критичне мислення»! Впродовж навчального року ми розглянемо базові розділи з традиційного університетського курсу логіки; структуру, основні правила і помилки в аргументації; а також різноманітні аспекти критичного мислення.

Криптозоологія

[1] Підбірка зображень із середньовічних бестіаріїв

Криптозоологія – пошук і опис тварин (нерідко легендарних або належних до давно вимерлого виду), існування яких не доведене чи малоймовірне. Сам цей термін, утворений від грецького κρυπτός – “прихований”, з’явився у середині минулого століття завдяки біологам Б. Ейвельмансу та І. Сендерсону. Пізніше виник і термін “криптид”, на позначення тварин, за якими полювали криптозоологи. Ці нові назви мали надати наукової респектабельності криптозоологічним пошукам, але інтерес до чудернацьких тварин і спроби їх вивчення спостерігаються задовго до появи сучасної науки.

Забобони. Привернення щастя і відвернення нещастя

С. Ерхард “Забобони завжди керували світом” [1]

Поняття забобонів досить широке. Воно має зневажливий відтінок, позначаючи хибні переконання, нерідко пов’язані з уявленням про надприродні сили. Втім, сама по собі віра в надприродне не обов’язково асоціюється із забобоном. Представники різних конфесій можуть протиставляти власну доктрину віруванням інших конфесій, тавруючи їх як забобони чи марновірство. Надприродне при цьому не заперечується, але на противагу до чужих “помилкових” уявлень про надприродні сили, пропонується власне уявлення про Бога, яке, звісно ж, вважається не забобоном, а істиною. З поширенням секуляризації й просвітницького підходу, релігію загалом, як і віру в надприродне, відносили до забобонів. Однак не всі забобони є виявом магічного мислення. Чимало з них справді виникли з магічних практик, але до забобонів належать і просто хибні уявлення, що спираються на помилки в інтерпретації світу й неадекватне розуміння причинно-наслідкових зв’язків.

Теорії змови й конспірологічне мислення

Посвячення в масони. (Невідомий художник, початок ХІХ ст.) [1]

До найпопулярніших виявів псевдонауки належать теорії змови. Прихильники цих теорій не задовольняються офіційним чи загальноприйнятим поясненням певної події або явища, а намагаються знайти приховані “закулісні” механізми, простежити сліди зловмисної змови якихось впливових осіб. Іноді теорії змови вражають своєю чудернацькістю – ну як хтось може справді вірити, що людством правлять інопланетні рептилоїди? Та нерідко конспірологічні пояснення виглядають досить правдоподібно, знаходячи відгук навіть у освічених і розумних людей. Мабуть, у кожного з нас в тих чи інших ситуаціях виникав сумнів щодо офіційної версії певної події, була підозра, що щось тут не те, і якщо копнути глибше, то можна побачити нестиковки; чи виникало відчуття, що за позірно переконливим поясненням, розрахованим на довірливу публіку, насправді криються якісь сумнівні мотиви.

Страх перед п’ятницею 13-го (параскеведекатріафобія)

[1]

Досить популярним є забобон, що п’ятниця 13 – нещасливий день.  Тут сполучаються відразу дві негативні прикмети – щодо числа 13 і щодо п’ятниці.

Одержимість і екзорцизм

Фрагмент ікони святого Миколая Мирлікійського чудотворця з історією життя (перша третина ХVII ст.) [1]

Одним з аспектів анімізму, тобто віри в існування душ і духів, є ідея про можливість певного духа вселитися в тіло людини, внаслідок чого людина стає одержимою. Одержимість представлена у різних культурах; вона простежується в ранніх релігійних віруваннях, особливо виразно проявляючись у шаманізмі. Шаман розглядався як посередник між світом живих і світом духів. Під час релігійного трансу душа шамана ніби вирушала у подорож, причому шаману приписувалась можливість як мандрувати світом духів, так і впускати духів у своє тіло. Шаманський транс розглядався як контрольований, викликаний ритуалом камлання, а духи, що ніби вселялися в шамана, робили це за його волею, і саме влада шамана над ними дозволяла використовувати допомогу духів при віщуванні чи зціленні. Одержимість духами могла статись і поза волею людини, в такому разі це інтерпретували як хворобу, а от контрольована одержимість (за якої людина керує духом, котрого тимчасово поміщає в своє тіло), була прерогативою шаманів. [2]

Реінкарнація

Буддійське колесо життя. Скульптура з печер Дацзу в китайській провінції Сичуань. Між 1177 і 1249 рр.[1]

В низці східних культур і релігій помітне місце займає реінкарнація – віра в переселення душі після смерті в інше тіло.

Перевертні

Вовкулака. Німецька гравюра, 1722 [1]

Значне місце в фольклорі різних народів займають історії, пов’язані з перетворенням людини на тварину. В європейських легендах про перевертнів найчастіше фігурують вовки та ведмеді, в японських популярними є лисиці, в індійських – тигри, в африканських – леопарди.

В чужому тілі

Мартіно ді Бартоломео “Диявол підміняє дитину” [1]

Серед лісу, серед гаю
У неділешній обід
Заснув мужик у чоботях,
Прокинувся без чобіт.
Прокинувся, протер очі,
Разів кілька позіхнув,
Разів кілька босі ноги
З подивлінням повернув.
"Не мої се, – каже, – ноги,
Присягаю, на чім світ,
Бо мої в чоботях були,
А сі – босі, без чобіт!"

Степан Руданський "Не мої ноги" [2]

Цей гумористичний віршик Руданського про мужика-недотепу змальовує очевидно анекдотичний курйоз. Але він наводить на думку про цілком реальні розлади, пов’язані зі сприйняттям тіла.

Спіритизм

Ганс Балушек. Спіритичний сеанс взимку ввечері у мансарді [1]

Близьким до віри в привидів є спіритизм, котрий передбачає віру в можливість спілкування з духами, зазвичай із душами померлих.

Спроби взаємодіяти з представниками потойбічного світу простежуються з давніх часів. Однак традиційно таке заняття було прерогативою невеликого прошарку втаємничених людей (шаманів чи жерців).  Спіритизм же став масовим рухом, який набув популярності в ХІХ сторіччі.

Привиди

[1] Ісаак Крукшенк “Сукня, що перетворилася на привид”

Вірування в привидів є проявом анімізму як віри в духів. Здавна ставлення до померлих суміщало дві різні емоції: прихильність до дорогої людини і страх перед небіжчиком, який вже належав до потойбічного світу. Відповідно, уявлення про привидів відображало цю двоїстість. Іноді померлі родичі виступають як благодійні духи. Наприклад, у деяких фольклорних оповідях померла мати турбується про дітей; чи померлий батько підказує дітям, на які номери потрібно ставити в лотереї, і ті виграють гроші. [2]