Поняття і слово

[1]

Мислення тісно пов’язане з мовою, адже мова дає засоби для вираження думок. Поки людина мовчить, інші не можуть дізнатись, що вона думає. Щоб повідомити іншим свої думки слід їх висловити, усно чи письмово, тобто, вдатись до мови. Та мова є не просто знаряддям передачі думок, а й засобом їх формування. Може здатись, що думка є внутрішнім процесом, а слова, якими вона сформульована, є зовнішнім виразом, що відповідає змісту думки. Наприклад, якщо день прохолодний, то фраза “надворі холодно” передає ваші враження від погоди, і дозволяє повідомити ці враження іншим. Однак зв’язок між мисленням і мовою складніший. Це стане зрозуміло, коли розглянути співвідношення слова і поняття.

Мовним виразом поняття зазвичай є слово або словосполучення. Однак поняття і слово не тотожні. Декотрі слова, наприклад, вигуки (такі як “брр!” чи “ой!”), не виражають понять. Бувають випадки синонімії, коли одне поняття виражається різними словами. В логіці синоніми розуміються дещо вужче, ніж у мовознавстві, логічними синонімами є лише абсолютні синоніми, наприклад, “сторіччя” і “століття”. Якщо ж слова мають схоже значення, але виражають різні відтінки, то вони представляють різні поняття. Так, “їсти” і “жерти” будуть різними поняттями. Якщо різні вирази вказують на один і той же предмет, вони не завжди є синонімами, адже можуть відрізнятись за смисловим значенням. Наприклад, “рівносторонній трикутник” і “трикутник, у якого всі кути рівні” з логічної точки зору не є синонімами, бо в цих словосполученнях вказується на різні властивості даної фігури.

Значно поширенішими є випадки омонімії, коли в одному слові міститься кілька понять (в одній з минулих тем наводився приклад міркування про закони Ньютона, прийняті Верховною Радою – там слово “закон” є омонімом, в яке вкладають різні значення). На відміну від синонімії, в логіці омонімія розглядається ширше, ніж у мовознавстві, включаючи й полісемію (багатозначність) слова. Тобто, до омонімів належатимуть не лише “коса” чи “ключ”, а й “скарбниця” чи “голова”. Якщо одне слово має різні значення, тут може критися небезпека підміни смислу, коли в одне слово співрозмовники навмисно чи ненавмисно вкладають різний зміст.

Значення слова з часом може змінюватись. Наприклад, у збірці законів “Руська правда” є статті під назвою “О задници”. Як ви думаєте, про що там йдеться?

Добре, підказка: “Аже оумреть смердъ, то задница кнѧзю”. [2]

Можливо, ви здогадались, що “задница” – це спадщина.

Особливо очевидно нетотожність слова і поняття спостерігається при перекладі, адже іноді поняття, які в одній мові позначаються одним словом, в іншій можуть позначатись різними: для російських слів “великий” і “большой”, в українській існує лише один відповідник “великий”, натомість українські “досвід” і “дослід” передаються в російській лише одним словом “опыт”. Англійське “sibling” не має відповідного слова в українській, його доводиться перекладати словосполученням “брат або сестра”. У декотрих випадках слово, утворене за однаковим принципом, може в різних мовах позначати протилежні поняття – порівняймо українське “вродливий” і російське “уродливый”.

Нечіткість слів іноді веде до плутанини, навмисної чи ненавмисної підміни значень. Якщо в повсякденному спілкуванні прагнення до чіткості не завжди є головним, то в науковому пізнанні вживання слів у строго визначеному сенсі, і уникнення багатозначності є значно актуальнішим. Тому в науковій мові поширене вживання термінів – слів чи словосполучень, що позначають лише одне чітко окреслене поняття, тобто є однозначними принаймні у межах певної науки. Терміни дозволяють усунути багатозначність і роблять мислення чіткішим.

Однак навіть використання термінів не повністю вирішує проблему, адже значення термінів теж може змінюватись. Приклад можна знайти, звернувшись до історії – слово “історія” позначає і самі історичні події, і науку про ці події. За часів Просвітництва, щоб розмежувати ці значення, був введений термін “історіографія”, але з ХІХ сторіччя цей термін набув двох значень: 1) сукупність праць із певних ділянок історії; 2) дисципліну, що вивчає стан історичної науки та історію історичного знання. [3]

В гуманітарних науках проблему посилює ще й те, що поняття в них нерідко мають на собі відбиток певної інтелектуальної традиції, історичного та соціального контексту. Прикладом може бути поняття “народ”:

Скажімо, оперуючи поняттям «народ», античний історик мав на увазі не «народні маси», а всього лиш повноправних римських громадян (populus Romanus). Середньовічний історик, своєю чергою, словом populus позначав воїнів-васалів певного сюзерена; італієць доби Ренесансу – мешканців міста-держави, бароковий історик – «політичний народ», себто еліту, наділену відповідними правами; романтичний історик – увесь загал, об’єднаний спільним «духом нації»; український історик народницьких переконань – народні низи, і т.д.

[4]

Крім того, один термін в різних науках може мати різні значення – так, “парадигма” в мовознавстві позначає всю сукупність форм слів, що утворюють лексему, а також зразок, схему словозміни; тоді як у теорії пізнання парадигма – це сукупність засадничих методологічних настанов, які задають способи постановки та дослідження наукових проблем.

Навіть саме слово “термін” теж поєднує в собі різні значення,  позначаючи не лише чітко окреслене поняття певної науки, а й відрізок часу.

Тож терміни дозволяють чіткіше окреслити певне поняття, але не усувають багатозначність повністю.

В сучасній логіці, щоб уникнути нечіткості і можливої плутанини, пов’язаної з різними аспектами співвідношення слова й поняття, була розроблена теорія імен. З нею можна ознайомитися в рекомендованих джерелах.

Рекомендовані джерела:

1) Стислий огляд теорії імен можна знайти підручнику: Тофтул М.Г. Логіка: Посібник для студентів вузів – Київ : Академія, 2002. – 368с. (див. Поняття і слово (ім’я); З теорії імен)

2) Детальніший розгляд в підручнику: Конверський А.Є. Логіка: підручник. – 2‐ге вид., виправлене / А. Є. Конверський. – К. : ВПЦ “Київський університет”, 2017. – 391 с. (див. розділ 5 “Елементи теорії імен”)

Тест для самоперевірки

Примітки

[1] Джерело зображення: http://404.in.ua/2019/10/slova-omonimy/

[2] Правда руська. Тексти на основі 7 списків та 5 редакцій. Склав та підготував до друку проф. С. Юшков. — К.: ВУАН, 1935. — Редакція ІІ. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/yushkov/yu04.htm

[3] Яковенко Наталя. Вступ до історії. — К.: Критика, 2007. — 375 с. — c.31.

[4] Яковенко Наталя. Вступ до історії. — К.: Критика, 2007. — 375 с. — c.36

Прикінцева примітка: Основна частина матеріалу міні-лекції опублікована в посібнику: Кругляк М. І. Логіка : навч. посіб. / М. І. Кругляк. — К. : КНЕУ, 2012. —199, [1] с.

One thought on “Поняття і слово

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s